Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Моя душа
Есе-вірш про березовий ліс, чорнило й відлуння чужого імені — на межі тихої відмови бути чужим портретом.
Політ нереальності
Верлібр про чужі імена, пам’ять і вибір мови тіла, коли дві правди торкаються одна одної.
Містична римована поезія про тишу, що вчить не тікати від себе і знаходити надію у природі.
Есе-вірш про тишу, пам'ять і внутрішню вагу вибору — від поля та лісу до обіцянки, яку даєш собі мовчанням.
Верлібр про ім’я, яке чують чужі губи, місто зі склом і кордон між «як бачать» та «ким є без погляду».
Таємна мить
Про кімнату, яку відкриває справжнє читання, і про тишу, що стає густішою між рядками — без поспіху й без хвалькуватості.
Есе-вірш про роздоріжжя між версіями себе: тиша, туман, крок як аргумент і переправа між двома тінями без зради власній глибині.
Вільний ритм про чуже й власне ім’я, мов тихий обмін між водою та пам’яттю серед детективної гостроти книжкового канону без прямої цитації.
Містичний класично римований вірш про перевал, де камінь і вітер повертають людині здатність чути себе. Латунна астролябія стає образом внутрішнього орієнтира в час темряви.
Ліричний есе-вірш про втрату, що перетворюється на внутрішню опору: ріка, каміння і тиша стають мовою відновлення.
Верлібр про внутрішню межу, чесність із собою та тихе відродження після шторму.
Містична наративна поезія про нічну ріку, що повертає людині внутрішній камертон і вчить слухати власну глибину без страху.
