Вірші та поетичні цикли
Тут живуть мої вірші - щирі, оголені, народжені серцем.
Моя душа
Есе-вірш про залу відображень, вісім голосів усередині й крок без вироку тесту.
Есе-вірш про коридор-поріг, дихання й тишу, де «я» стає вагою, а не іменем.
Верлібр про тихий опір слова — коли пам'ять тримає зміст довше за полум'я поспіху.
Верлібр про сторінку, яка лишається порожньою не з браку слів, а з поваги до тиші, що ще не готова стати іменем.
Містичний верлібр про порожні дзеркала, вітер між словами й тишу, що не карає, а відпускає стояти без маски.
Есе-вірш про ім'я, яке ще не назвало себе вголос, і про тишу між двома берегами рішення — там, де людина переходить межу без свідків.
Верлібр про чуже слово в роті, сліди без присутності й тишу, що тримає голоси інших — до кульмінації в просторі між двома правдивими реченнями.
Море шліфує гострі кути фрази, крейда тримає тіло на межі між сміливістю й сумлінням — вірш про тихий поріг, де слово вчиться ступати босим.
Верлібр про тіло як карту пам’яті, межі страху й тишу, що не потребує виправдань.
Есе-вірш про березовий ліс, чорнило й відлуння чужого імені — на межі тихої відмови бути чужим портретом.
Містична римована поезія про тишу, що вчить не тікати від себе і знаходити надію у природі.
Верлібр про ім’я, яке чують чужі губи, місто зі склом і кордон між «як бачать» та «ким є без погляду».
