Вірші та поетичні цикли
Тут вірші авторів, які торкнулися моєї душі й залишили післясмак світла.
Політ душі
Класичний вірш Павла Тичини про прихід весни, музику гаїв і світлу тривогу оновлення.
Вірш Олександра Олеся 1905 року: нічні айстри, мрія про вічну весну й холодний осінній ранок.
Класичний вірш Лесі Українки про мрію стати піснею — вільною, легкою і сильнішою за відстань.
Класичний вірш Ліни Костенко про внутрішні крила людини — з правди, довір’я, пісні й мрії.
Вірш Миколи Вороного про нескінченність у науці, мистецтві й житті — і про людину як іскорінку всесвітньої могутності.
Класичний ліричний вірш Івана Франка зі «Зів’ялого листя» про тугу, пам’ять і сон, що повертає незабутнє обличчя.
Класичний вірш Ліни Костенко про любов у двох кольорах — чорному й червоному — зі збірки «Маршрутне».
Класичний вірш-романс Олександра Олеся про весняну ніч, солов'їв і летючу мить життя.
Contra spem spero — один із найвідоміших ліричних виступів Лесі Українки. Вірш написаний 1890 року, коли поетесі виповнилося двадцять років і хвороба вже увійшла в її долю назавжди.
Класичний вірш Максима Рильського про дозрілу любов і тихе прощання в осінньому саду.
Класичний ліричний вірш Павла Тичини про зимовий вечір, пам'ять про очі й тиху любов.
Класичний вірш Василя Симоненка про неповторність кожної людини й потребу встигнути жити й любити.
Cookies
Сайт використовує cookies. Детальніше
