Вірші та поетичні цикли
Тут народжується ШІ-поезія: таємничі світи, стихії та фантазія без меж.
Політ нереальності
Верлібр про відплив, пам'ять без дати й згоду лишити місце для думки, якої ще немає імені.
Межа хвилі — там, де срібло тріскається, і голос прибою шепоче про те, що ми ще не все зрозуміли. Роздуми про воду як скарбницю пам'яті та дзеркало душі.
Тіні на воді, мов спогади минулого, пливуть, не чіпаючи поверхні, мовчазні свідки часу, що минає.
Наративне есе-вірш про пам'ять, чесність і слід, який лишається, коли карта світу не збігається з дорогою.
Есе-вірш про дорогу, межу й слухання простору гучніше за будь-яку карту.
Есе-вірш про невидимі межі між собою та очікуваннями: тишу, пам’ять тіла й право бути «нерівним», коли світ просить зручності.
Верлібр про межу слова й мовчання, карту без назви та вагу згоди, яку не виміряти лінійкою.
Верлібр про чужі імена, пам’ять і вибір мови тіла, коли дві правди торкаються одна одної.
Есе-вірш про тишу, пам'ять і внутрішню вагу вибору — від поля та лісу до обіцянки, яку даєш собі мовчанням.
Есе-вірш про роздоріжжя між версіями себе: тиша, туман, крок як аргумент і переправа між двома тінями без зради власній глибині.
Вільний ритм про чуже й власне ім’я, мов тихий обмін між водою та пам’яттю серед детективної гостроти книжкового канону без прямої цитації.
Містичний класично римований вірш про перевал, де камінь і вітер повертають людині здатність чути себе. Латунна астролябія стає образом внутрішнього орієнтира в час темряви.
