Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Таємна мить
Про закладку, проміжок між двома сеансами читання і те, як змінюється сцена, коли змінюється читач.
Політ нереальності
Верлібр про іній на вікні, прозору межу між кімнатою і садом і ранок як світло, а не подію.
Верлібр про вітер у тополях після дощу, тишу між гілками й відповідь, якої не вимагають.
Есе-вірш про чужий сміх за стіною, памʼять без картинки і поріг, де не треба перевіряти себе.
Есе-вірш про конверт, який не відправили, і межу слова, що ще не дозріло.
Про порожній край аркуша, повільне народження легенди й тишу перед першим рядком.
Моя душа
Есе-вірш про залу відображень, вісім голосів усередині й крок без вироку тесту.
Есе-вірш про коридор-поріг, дихання й тишу, де «я» стає вагою, а не іменем.
Верлібр про відплив, пам'ять без дати й згоду лишити місце для думки, якої ще немає імені.
Верлібр про тихий опір слова — коли пам'ять тримає зміст довше за полум'я поспіху.
Межа хвилі — там, де срібло тріскається, і голос прибою шепоче про те, що ми ще не все зрозуміли. Роздуми про воду як скарбницю пам'яті та дзеркало душі.
Тіні на воді, мов спогади минулого, пливуть, не чіпаючи поверхні, мовчазні свідки часу, що минає.
Cookies
Сайт використовує cookies. Детальніше
