Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Моя душа
Вірш про кригу, що чує подих під товщею: тиха розмова води, тріщини світла й тепло як секрет.
Політ душі
Класичний вірш Павла Тичини про прихід весни, музику гаїв і світлу тривогу оновлення.
Вірш про відбиток крила на нічному склі: контур польоту, двійність душі й питання — чи ми політ, чи скло, що тримає сліди.
Вірш про мить між двома ударами серця: коротку країну без назви, де можна бути нічиєю — і цілою — перш ніж життя знову постукає в груди.
Вірш про тихий внутрішній голос, який не кричить, але повертає людині її справжнє ім’я.
Політ нереальності
Містичний вірш про коріння, яке чує підземний вітер і робить свій внутрішній вибір між глибиною та світлом.
Авторський верлібр про тінь, що зберігає невимовне, і внутрішній рух крізь нічну силу неба.
Вірш Олександра Олеся 1905 року: нічні айстри, мрія про вічну весну й холодний осінній ранок.
Вірш про внутрішню спіраль руху: коли центру немає, сенс живе в кожному витку шляху.
Вірш про павутиння на порозі між ніччю й ранком: крапля роси як всесвіт, тиша як нитка, і вхід у день — обережний.
Верлібр про ущелину, що перетворює ехо, і тихий внутрішній пульс у кам'яній глибині.
Вірш про сутінковий горизонт, де лишається один колір — і про порожнечу, що звучить гучніше за гром.
Cookies
Сайт використовує cookies. Детальніше
