Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Моя душа
Есе-вірш про ім'я, яке ще не назвало себе вголос, і про тишу між двома берегами рішення — там, де людина переходить межу без свідків.
Таємна мить
Коли текст, зображення й відео збираються в одному інтерфейсі, творча професія знову питає: де авторство, а де інструмент?
Про те, як процес читання повертає до внутрішньої тиші й робить слово дорогою до себе — без поспіху й без зайвого шуму.
Політ нереальності
Наративне есе-вірш про пам'ять, чесність і слід, який лишається, коли карта світу не збігається з дорогою.
Верлібр про чуже слово в роті, сліди без присутності й тишу, що тримає голоси інших — до кульмінації в просторі між двома правдивими реченнями.
Море шліфує гострі кути фрази, крейда тримає тіло на межі між сміливістю й сумлінням — вірш про тихий поріг, де слово вчиться ступати босим.
Есе про читання як повернення уваги до ясності: тиша, ритм рядка й внутрішній простір, де думки перестають кричати.
Есе-вірш про дорогу, межу й слухання простору гучніше за будь-яку карту.
Верлібр про тіло як карту пам’яті, межі страху й тишу, що не потребує виправдань.
Про паузи між рядками, повільне читання й простір, де текст не забирає у читача права блукати власною уявою.
Есе-вірш про невидимі межі між собою та очікуваннями: тишу, пам’ять тіла й право бути «нерівним», коли світ просить зручності.
Верлібр про межу слова й мовчання, карту без назви та вагу згоди, яку не виміряти лінійкою.
