Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Політ душі
Класичний вірш Лесі Українки про мрію стати піснею — вільною, легкою і сильнішою за відстань.
Політ нереальності
Верлібр про кварц, що зберігає застиглий грім, і напругу між миттю блискавки та віком каменю.
Класичний вірш Ліни Костенко про внутрішні крила людини — з правди, довір’я, пісні й мрії.
Таємна мить
Есе-вірш про паузу між кроками: тишу як простір вибору, спостереження як рух і сенс у ваганні на роздоріжжі.
Вірш Миколи Вороного про нескінченність у науці, мистецтві й житті — і про людину як іскорінку всесвітньої могутності.
Верлібр про джерело, що піднімається крізь камінь, і тихий внутрішній напрям, який не видно з поверхні.
Верлібр про осінній переліт журавлів, ритм крил і внутрішній вибір піднятись, не оглядаючись назад.
Моя душа
Поезія про криницю як дзеркало без імені: глибина відповідає чужим голосом, а в воді — пауза між тим, ким була, і тим, ким станеш.
Вірш про зелений виток хащі, мох як стіни й сенс, що народжується в кроці, а не в кінці стежини.
Вірш про світанок у кам'яній ущелині, відлуння кроку й світло, що росте зсередини руху.
Класичний ліричний вірш Івана Франка зі «Зів’ялого листя» про тугу, пам’ять і сон, що повертає незабутнє обличчя.
Вірш про розвилку на світанку, росу на листі й крок, що руйнує зайві роздвоєння зсередини.
Cookies
Сайт використовує cookies. Детальніше
