Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Моя душа
Есе-вірш про коридор-поріг, дихання й тишу, де «я» стає вагою, а не іменем.
Політ нереальності
Верлібр про відплив, пам'ять без дати й згоду лишити місце для думки, якої ще немає імені.
Верлібр про тихий опір слова — коли пам'ять тримає зміст довше за полум'я поспіху.
Межа хвилі — там, де срібло тріскається, і голос прибою шепоче про те, що ми ще не все зрозуміли. Роздуми про воду як скарбницю пам'яті та дзеркало душі.
Тіні на воді, мов спогади минулого, пливуть, не чіпаючи поверхні, мовчазні свідки часу, що минає.
Таємна мить
Про повільне читання, паузу між абзацами і тишу, в якій дозріває прочитане.
Про мить між рядками, коли слово ще не стало думкою, а читання перетворюється на внутрішній простір без поспіху.
Верлібр про сторінку, яка лишається порожньою не з браку слів, а з поваги до тиші, що ще не готова стати іменем.
Про відлуння після читання: коли слова відступають, а лишається тиша, що не порожня — насичена внутрішнім простором і власними питаннями.
Містичний верлібр про порожні дзеркала, вітер між словами й тишу, що не карає, а відпускає стояти без маски.
Чому ми повертаємося до книг знову і знову? Можливо, тому що книга — єдиний портал, який не закривається за нами, коли ми відступаємо. Роздуми про тишу, читання і мовчазних співрозмовників між сторінками.
Про паузу між рядками: коли читання перестає бути гонитвою і стає простором, де думка нарешті чує власний крок.
