Вірші та поетичні цикли
Обери настрій: інтимна сповідь, відлуння чужої душі чи подих нереальних світів.
Моя душа
Море шліфує гострі кути фрази, крейда тримає тіло на межі між сміливістю й сумлінням — вірш про тихий поріг, де слово вчиться ступати босим.
Таємна мить
Есе про читання як повернення уваги до ясності: тиша, ритм рядка й внутрішній простір, де думки перестають кричати.
Політ нереальності
Есе-вірш про дорогу, межу й слухання простору гучніше за будь-яку карту.
Верлібр про тіло як карту пам’яті, межі страху й тишу, що не потребує виправдань.
Про паузи між рядками, повільне читання й простір, де текст не забирає у читача права блукати власною уявою.
Есе-вірш про невидимі межі між собою та очікуваннями: тишу, пам’ять тіла й право бути «нерівним», коли світ просить зручності.
Верлібр про межу слова й мовчання, карту без назви та вагу згоди, яку не виміряти лінійкою.
Есе-вірш про березовий ліс, чорнило й відлуння чужого імені — на межі тихої відмови бути чужим портретом.
Верлібр про чужі імена, пам’ять і вибір мови тіла, коли дві правди торкаються одна одної.
Містична римована поезія про тишу, що вчить не тікати від себе і знаходити надію у природі.
Есе-вірш про тишу, пам'ять і внутрішню вагу вибору — від поля та лісу до обіцянки, яку даєш собі мовчанням.
Верлібр про ім’я, яке чують чужі губи, місто зі склом і кордон між «як бачать» та «ким є без погляду».
Cookies
Сайт використовує cookies. Детальніше
