Розділ 15: "НОВІ ГОРИЗОНТИ"

Тиждень після конкурсу життя Лії змінилося назавжди. Кожного ранку, йдучи до школи, вона бачила свою фотографію на дошці оголошень біля входу під заголовком «Гордість нашої школи». Спочатку це було незвично, навіть трохи ніяково, але поступово вона звикла.

Того ранку, коли Лія зайшла до художнього класу, пані Олена чекала на неї з особливою усмішкою.

— Лія, у мене для тебе новина, — сказала вона.

— Яка?

— Директор школи хоче зустрітися з тобою. У нього є пропозиція.

Лія здивувалася. Директор? Їй?

Через годину вона сиділа в кабінеті директора — пана Сергія Івановича, чоловіка середніх років з добрими очима та сивою бородою.

— Лія, — почав він, — «твоя перемога в конкурсі принесла велику честь нашій школі. Але це не єдина причина, чому я хотів з тобою поговорити.»

Він підвівся і підійшов до вікна:

— Нові горизонти, — прошепотіла Лія, дивлячись на свій малюнок на склі.

Завтра відкриється її виставка. Завтра прийдуть люди подивитися на її роботи, почути її історію. Але найголовніше — завтра прийде маленька Софія зі своїми фантастичними малюнками, і можливо, знайде мужність поділитися ними зі світом.

І це означало, що коло замкнулося. Лія, яка колись боялася показати свої малюнки, тепер допомагатиме іншим подолати той самий страх.

Це і були її нові горизонти — не просто власний успіх, а можливість освітлювати дорогу іншим.