Розділ 16: "ПОВНЕ КОЛО"

Рік потому. Лія сиділа в тому самому кутку шкільного двору, де колись малювала сама, відчуваючи себе невидимкою. Але тепер все було інакше. Поруч із нею сиділа Марта — нова учениця, яка прийшла до школи місяць тому і, як колись Лія, боялася підходити до інших дітей.

— Не виходить, — зітхнула Марта, дивлячись на свій малюнок. — У мене все якесь кривеньке.

— Покажи, — м'яко сказала Лія.

Марта несміливо повернула зошит. На сторінці був намальований кіт, трохи незграбний, але дуже милий.

Під деревом сиділа дівчинка і малювала це дерево. А поруч із нею — інші діти, кожен зі своїм зошитом, кожен малював те, що бачив у цьому дереві.

— Як назвеш цей малюнок? — запитала мама.

Лія подумала:

— «Дерево дружби». Або... ні. «Повне коло».

— Чому саме так?

— Тому що коло — це символ завершеності, але водночас і нескінченності. У нього немає початку і кінця. Як у справжній дружбі. Як у справжньому мистецтві.

Тієї ночі Лії наснився дивний сон. Вона бачила себе маленькою дівчинкою, яка тільки-но переїхала до нового міста. Побачила свої перші дні в школі, перші малюнки, знайомство з Максимом та Аліною, всі радощі і всі сльози цього року.

Але тепер вона дивилася на все це не як учасниця, а як спостерігачка. І розуміла: кожна сльоза, кожен страх, кожен момент самотності були необхідними. Без них вона не стала б тією, ким є зараз.

Самотність не була покаранням. Вона була підготовкою. Підготовкою до того, щоб цінувати дружбу. Підготовкою до того, щоб розуміти інших самотніх дітей. Підготовкою до того, щоб стати мостом між людьми через мистецтво.

Коли Лія прокинулася, за вікном світало. Новий день, нові можливості, нові діти, яким потрібна допомога у знаходженні себе.

Вона встала, взяла зошит і намалювала маленький малюнок — коло, що складається з різнокольорових рук, які тримаються одна за одну. У центрі кола — маленьке серце.

Під малюнком вона написала: «Для всіх самотніх дітей світу. Ваше коло ще не замкнулося. Воно тільки починається.»

Повне коло. Кінець однієї історії і початок безлічі інших.

Кінець самотності і початок служіння іншим.

Кінець пошуків себе і початок допомоги іншим у цих пошуках.

Лія усміхнулася, дивлячись на ранкове сонце за вікном. Попереду був новий день, повний кольорів і можливостей.

І вона була готова їх зустріти.