Всі думки ніби хтось зловив, Розділив на частини І помножив на сто. З них створив теорему одну Й помістив її у вічності лабіринт.
Неважливі тепер слова, І мовчання уже не блищить. Механізм ніби у часах, І його вже ніяк не спинить.
Безліч кроків і знову ведуть не туди, Хоч здавалося, нарешті знайшов шлях. Але знову невдача, Знову самообман, Знов вертаєшся у вічності лабіринт.
Це як гра тіней: Ніби бачиш, куди ідеш, Та лиш світло зникає - Зникає і тінь. Без зусиль розумієш, Що вихід ніяк не знайдеш, А вставати й робити хоч щось - Так лінь.
Зупинись. Бачиш цей лабіринт? Вихід з нього лише один: У думках, у своїй голові Ти зруйнуєш його, повір.
Зроби крок, зроби два, Зроби третій крок і біжи Уперед, не оглядайся назад. Це твоє життя, І як хочеш його - живи.
Подивись: кожна думка - це мить життя, Кожен крок - це твій шлях, яким ідеш. Кожна мрія - майбутнє твоє, Ну а ціль - це ким ти стаєш.
Безліч пунктів є і перешкод, Вибір твій - куди ти звернеш. Пам'ятай: тільки свій лабіринт, Зруйнувавши, вихід знайдеш.
13.06.25
Автор: caligenija