Як мені іноді хочеться
Обняти тебе сильно-сильно!
Життя - це брутальний збоченець,
Що бачив лише насилля.
Тільки б не були марними
Усі платежі по рахункам.
Ти стала для мене кармою,
Та точно не подарунком.
Ми дивимось у минуле
І просим у нього знижку.
Невже ти усе забула?
Невже це лише інтрижка?
І нікуди більше дітись.
Немає на мапі міста,
Де можна було б зігрітись
І щось із тобою з’їсти.
Вечірні палкі промови
Змінюють колір вранці.
Кохання - як стан військовий.
Стосунки - як комендантська.
Залишилось ще на місяць
Продуктів, БК і віри...
Собі не знаходжу місця.
Тобі не знаходжу міри.
Автор: Андрій Штомпель