Відчувай...
відчувай її до безкінечності!
Серед бурі, тривоги,
слідами усіх недоречностей.
Серед всього, що ти намагаєшся
просто не бачити,
Вона стала отим,
що все ж має для тебе значення.
Розкривай...
розкривай своє серце вітрилами!
Хай же десь у душі
ожива вона легкими крилами.
Хай проходить крізь рани
найкращими в світі бальзамами,
Виростає у серці
новими прекрасними храмами.
Доторкнись...
Доторкнись до цієї магічності!
Серед пройдених днів,
що розтягнуті назавжди у вічності,
І між всіх тих ночей,
що в тобі розсипалися зорями...
Ви, мов два пілігрими...
що раптом сплелися долями.
Автор: Оксана Решетник