Тихий шепіт на вухо.
Прокидаєшся.
Поруч нікого.
То все мізків підла напруга,
Що шукають у минуле дорогу.
Відчуття, наче пальцем хтось водить
По скроні.
Дотик ніжний.
Стікає до шиї.
Якесь марення, й твої долоні стають
Вогкі...
...мізки спогади крутять фальшиві...
Їм підвладна кожна клітина,
Кожен атом і швидкість пульсу.
Відчуття, наче серце обвила без кисню хмарина,
Яка вперто збиває з курсу.
Автор: Лариса Гребень