Розбуди мене на світанні
Ніжним доторком крил-поцілунків.
На плече моє ляже зізнанням
Погляд твій - як сузір'я візерунків.
Розмалюй мою душу яскраво
Кольорами всіх квітів світу,
Обійми почуттями ласкаво,
Наче лагідний подих вітру.
Монохромом по тілу тремтіння
Аж до кінчиків пальців озветься,
Тіл гарячих у миті сплетіння
І відлуння стукоту серця.
Як в польоті два вільних птаха,
Довіряємось небу і крилам,
Летимо за межу сакральну!..
Я - твоя, я в тобі відродилась!
Автор: Тетяна Заводяк