А знаєш, й справді, все колись мине:
Війна і мода, люди і слова.
Не буде ні тебе, ані мене,
Залишиться лиш істина жива.
Не варто відкладати на пізніш
Дзвінок, розмову, зустріч, почуття.
Спішить у далечінь Великий Віз,
На жаль, немає в часу вороття.
Не крутиться Земля в зворотний бік,
Не верне світ назад, хоч би й хотів.
У тракторії прожитих літ
Чи все ти встиг? Усе сказав? Зробив?
Не відкладай ані маленьку мить,
Щоб душу не терзало каяття,
Живи сьогодні! Ранок в ніч летить.
Не запізнись у поїзді життя!
Автор: Леся Гук