Я більше не сперечаюсь
Не доводжу свою правоту...
Бо у кожного своє "Каюсь"
І так само своє "Люблю".
Хтось побачить в калюжі зорі,
А комусь то звичайний бруд...
І праві вони будуть обоє!
Бо у кожного власний суд,
Власні "можу" і "хочу" теж.
Різний досвід і різний біль,
Різна відстань до власних меж
І своя заповітна ціль.
Кажуть, не осуджуй когось,
Не стоптавши ті ж самі стежки.
Мало що тобі там здалось,
Як пробігся ти навпрошки.
І чи ти взагалі пробіг...?
Може, глядів здалеку просто,
Заховавшись за сотні доріг,
З висоти лише власного росту...?
...Щоб були привітні пороги,
Нагадати тобі я мушу:
Вчись завжди витирати ноги,
Як впускають тебе у душу...
Автор: Оксана Решетник