У небі залишився один колір —
ніби хтось пролив ненароком фарбу .
Він тримає горизонт за край
ніби ніч не пустити в гору здатен.
Я дивлюсь, доки колір не тане —
як дим на холодному склі.
Там, де був рожевий, — порожнеча,
що звучить гучніше за грім.
Птахи зависли в повітрі,
так ніби чекають дозволу впасти.
Останній промінь проходить крізь мене
поцілунком, і я знову в пастці.
Не питай, куди поділись інші відтінки —
вони пішли попереду нас,
як ті, хто знає, коли зникати,
щоб світло твоє знайшло свій час.
28.08.26
Автор: caligenija