А я то думав ти не плачеш,
Кота годуєш, суп вариш,
Для себе знаєш, що ти значиш
І по ночах спокійно спиш
Ти гордо йшла у сірі маси,
Вогонь в очах, у серці мир,
І сяйво посмішки прикраса
Давало жити більше сил
Якби ж я знав, яка ти втомлена,
Про що ти голосно мовчиш,
І пустослів'ям вічним кормлена,
Береш уроки, та не вчиш
Я за міцним твоїм гранітом,
Не бачив смутку вантажів,
Ти посміхалась щиро світу,
А у душі мільйон ножів
Автор: Марія Бублик