1100 року на Витичівському з’їзді князі віддали Давиду Ігоровичу Острог разом із городищем Більмаж — замість Володимирця, після осліплення Василька Ростиславича. Так місто вперше входить в Іпатіївський літопис: не як столиця, а як компенсація за злочин і компроміс.
Замкова гора стоїть над долиною Вілії, метрів на двадцять над водою. Назву ведуть від острогу — частоколу з загострених колод навколо пагорба. Дерев’яне укріплення спалили монголи 1241-го. На тому місці в третій чверті XIV століття князь Данило Острозький поставив кам’яний донжон — Вежу Муровану. Вона й досі в південно-східному куті замку: три яруси з пісковику й цегли, контрфорси з півдня, заходу й сходу. З 24 серпня 1916 року всередині працює краєзнавчий музей.
1396-го син Данила Федір дістав підтвердження володінь від Вітовта. Близько 1430-го навколо міста звели мури з вежами, рів і вал. У південно-західному куті в XVI столітті стала Кругла, або Нова, вежа: теж три яруси, кругла в плані, з трапецієподібним вирізом з боку двору. Верхи обох веж наприкінці XVI століття набули ренесансного вигляду. З напільного боку замок тримав мур; з міста стояла дерев’яна стіна. Люстрація 1654-го фіксує: надбрамної вежі ще не було, браму прорізали в мурі, перед нею — звідний міст. Надбрамна дзвіниця з’явилася лише 1905-го.
На замковому дворі стоїть Богоявленський собор. Василь Острозький закінчив мурований храм 1450-го на місці дерев’яної церкви; 1521-го його перебудували. Це церква-фортеця: стіни тримали не лише службу. У другій половині XV — на початку XVI століття з пісковику склали дві міські брами. Луцька — на шляху на Луцьк; з 1985-го в ній Музей книги і друкарства. Татарська збереглася гірше: еліптичну частину майже знесло. Її ім’я в’яжуть із 1508 роком, коли князь Костянтин Іванович розбив татарське військо під містом і оселив полонених на передмісті. Мечеть в Острозі згадують від 1565-го; до 1708-го її вже не було.
1576 року Костянтин-Василь Острозький відкрив академію. Ректором став Герасим Смотрицький; серед учнів пізніше називають Петра Сагайдачного й Мелетія Смотрицького. Князь викликав друкаря Івана Федорова. Той на папері буської папірні склав повний біблійний текст церковнослов’янською — 628 аркушів, дві шпальти, шість шрифтів. На титулі стоїть 1581 рік. У післямовах трапляються дві дати: 12 липня 1580-го й 12 серпня 1581-го. Бібліографиня Антоніна Зьорнова показала: видання було одне, 1581-го; старий аркуш замінили новим лише в частині накладу. Тираж оцінюють у півтори–дві тисячі. 1585-го місто дістало магдебурзьке право. У XVI столітті Острог був п’ятим за величиною містом на українських землях — після Києва, Львова, Луцька й Кам’янця. Після смерті Костянтина-Василя академія згасла; 1624-го дідичка Анна-Алоїза Острозька заснувала єзуїтський колегіум, 1649-го нова будівля згоріла. У 1770-х на передмісті постали мури капуцинського монастиря. 1994-го саме в цих стінах знову відкрили академію — уже як університет.
На початку 1220-х базельський єпископ Генріх фон Тун узяв у борг під заставу соборної скарбниці — частину позики дали євреї міста — і поставив через Рейн перший міст. У документах 1224-го вже згадується «Йоганнес на рейнському мості». На протилежному березі з сіл виросла Кляйнбазель, Малий Базель; 1392-го її з’єднали з Великим. Століттями це був єдиний постійний міст через Рейн між Боденським озером і морем. Межа Високого й Верхнього Рейну досі проходить саме тут. У 1903–1905 роках дерев’яно-кам’яну конструкцію замінили гранітною, 192 метри, сім арок; посередині відтворили каплицю Кеппелійох. Відкрили 11 листопада 1905-го. Біля мюнстера досі ходить пором Мюнстерфере: човен без мотора, його тягне сама течія між пагорбом собору й Кляйнбазелем. З міських брам лишилася Шпалентор — західна, з годинником і двома круглими вежами; мури знесли в 1861–1878 роках.
На пагорбі над річкою стоїть Мюнстер — червоний пісковик, двоколірна черепиця, дві вежі. 1019 року за імператора Генріха II освятили крипту Генріхового собору. Пізньороманську будівлю XII — початку XIII століття зруйнував землетрус 18 жовтня 1356-го: п’ять шпилів, хор, склепіння. Відбудував Йоганнес Гмюнд, той самий, що працював на фрайбурзькому мюнстері. Північну вежу Георгштурм (67,3 м) з 1421-го нарощував Ульріх фон Ензінген, архітектор шпилів Ульма й Страсбурга; цей етап закінчили близько 1429-го. Південну Мартінштурм (65,5 м) 23 липня 1500-го завершив Ганс Нуссдорф. 9 лютого 1529-го з Ринкової площі піднялися озброєні міщани, вибили двері й потрощили вівтарі та образи; відтоді храм — реформатський. У хорі похований Еразм Роттердамський. За хором тераса Пфальц звисає над Рейном: звідси видно Кляйнбазель і пором унизу.
Тут засідав церковний собор 1431–1449 років. 5 листопада 1439-го собор обрав антипапу Фелікса V; 24 липня 1440-го його коронували в Базелі. Папа Пій II, колишній секретар собору, 1459-го дав буллу на університет; заняття відкрили 4 квітня 1460-го. 9 червня 1501-го Базель увійшов до Швейцарської конфедерації одинадцятим кантоном — єдиним, якого запросили, а не який просився сам. На Ринковій площі від 1504-го кладуть ратушу з червоного пісковику: місто показало силу після того, як новий єпископ відмовив у конституції.
У друкарні Йоганнеса Фробена Еразм готував тексти. 1543-го в друкарні Йоганнеса Опоріна вийшла «De humani corporis fabrica» Андреаса Везалія — перший друкований атлас людського тіла. 29–31 серпня 1897-го в Штадтказіно Теодор Герцль відкрив перший Всесвітній сіоністський конгрес. На Театерплац з 1977-го крутяться машини фонтана Тінгелі. На клейнбазельському кінці Середнього мосту сидить Гельвеція Беттіни Айхін: поклала валізу, спис і щит і дивиться вгору по Рейну, у бік фармацевтичних труб.
Острог звів донжон над Вілією й надрукував повну церковнослов’янську Біблію в замковому місті. Базель поставив міст через Рейн і на тому ж пагорбі тримає мюнстер, університет і могилу Еразма. В обох місцях книга стала міською справою, не палацовою забавкою. Луцька брама тепер музей друку; Середній міст — межа двох Рейнів і двох берегів, які з 1392-го вважають одним містом. Академія Острозьких згасла разом із князівським поколінням і повернулася 1994-го в мури капуцинів. Базельський університет досі стоїть там, де 1019-го освятили крипту.